2015-02-11 22:55:01

Про котів)

Чи любите ви котів? Як от люблю, коли вони не мої. На фото, до речі, кошеня моєї хрещеної, вже, мабуть, трохи підросло, правда. Я для себе ще не вирішила, чи варто заводити цю милу тваринку вдома, бо плюси і мінуси в моїй голові приблизно розділилися.  Плюси: м'якенькі, гарненькі, приємно муркочуть, не треба вигулювати кілька разів на день, рятують від самотності, за деякими даними мають лікувальні властивості. Мінуси: не надто вірні, наглі, по столам лазять, всюди шерсть і часто неприємний запах. Поки що я обходжуся собачками, але хто зна, можливо, колись заведу теж собі пухнастого клубочка)

3

Коментарі 14

  • 2015-02-12 13:09
    Аналогічна ситуація і в мене. Люблю їх тільки на відстані, можу погладити, на руках потримати. У моїх батьків три кота і вони пропонують нам додому теж взяти. Я категорично ні. Це буде шерсть по всій квартирі, спати на моєму ліжку, по столах лазити. Ні.
  • 2015-02-12 13:39
    А я більше котиків люблю! Вони такі м'які, пухнасті і муркотять ! :) Хоча , звичайно, трапляються і лисі :) Ну про мінуси - це як виховаєте , не всі ж нахабні . Взагалі, коли любиш , мінуси не помічаєш напевно . У мене чудова кішечка !
  • 2015-02-12 20:32
    Я взагалі любитель котів) Собак не люблю. Від них бруду ще більше, коли з прогулянки прийде з брудними лапами. Та й уваги їм треба більше, вони забирають багато часу. А неприємний запах не помічали? Я ото як песика погладжу десь у когось в гостях, то рука потім тхне псиною.) Хіба що вірність є їх козирем...)
  • 2015-02-14 18:08
    Для мене коти - найкращі друзі. Але ні у якому випадку не варто намагатися нав'язувати коту свою волю, слід з розумінням ставитися до потреб та уподобань котів, і вони завжди віддячать Вам своїм дружнім ставленням.
  • 2015-02-15 13:16
    Дам одну пораду,коли берете кота неважливо чи у друзів, чи просто купуєте якусь рідкісну породу,старається брати коли вони малого віку,тому що більш дорослі важко витримують коли їх переселять на чужу територію чи до чужих людей.Нам раз віддали дорослого кота так він не тільки не вилазив з під дивану,так і боявся на навіть їсти.
    • 2015-04-12 14:50
      Звичайно, що краще брати відразу кошеня віком 1-2 місяці. В мене схожа ситуація з вами. Віддали мені дорослого кота (3 роки) британської породи. На щастя, проблем ніяких з ним не було. Він буквально за декілька днів адаптувався до нового місця. Переживали, що буде боятись всього і не буде їсти, але навпаки, був дуже жвавим. Напевно, все залежить від породи та виховання.
  • 2015-02-25 20:32
    У мене вдома є кіт, він влітку виїжджає з батьками на дачу, там знаходиться з травня по листопад. Взимку з ним теж особливих проблем немає: прийде з вулиці, поїсть і спить на своєму місці. А на дачі без нього ніяк не обійтися, мишей не тільки у нас, але й у сусідів ганяє
  • 2015-02-26 15:41
    А я люблю кошек! У нас дома живет очаровательная персидская кошка. Нам достаточно плюсов, вами описанных, ласковая и выгуливать не надо. А вот минусы есть конечно у всех животных, наша кошка домашняя, без блох, ребенка любит. А вот с собакой думаю было бы сложнее.
  • 2015-02-27 01:47
    Коти, насправді, дуже вірні))) І ревниві. Це створіння с характером, і є розумні коти, а є не дуже розумні коти)) 
     
    В мене все життя коти, собак не люблю. 
    1. Запаху не буде, якщо це гладкошерстний кіт. Шерсті, до речі, теж)) 
    2. Якщо дійсно хочете кота, потрібно також і тратитись на наповнювачі до туалетів (і вчасно замінювати), і годувати не віскасом, а натуральними вареними тельбухами (печінка, нирки, селезінка, легені) 
    Тоді у вас буде гарний здоровий і щасливий котяра, без запаху в квартирі. 
    Хоча, звичайно, краще кішечку, вони більш чистоплотні і кути не мітять.
  • 2015-03-01 16:14
    Як можна не любити котів?! На них просто не можливо дивитись без посмішки, завжди такі цікаві. Щось там ходить і думає собі, зрозміле тільки йому)Собаки зовсім не те. Вони, звісно вірні і найкращі друзі, але коти набагато краже)
  • 2015-03-02 16:23
    Я с дитинства обожнюю котів. В мене було дві кішки у бабусі і два чорних кота у батьків. Кожен із них мав свій характер і кожний став членом родини. Але коли вони померли (кожен з різних причин), то для мене особисто це була велика трагедія. Тому поставила собі табу більше не заводити домашніх тварин, адже переживати біль утрати дуже важко, особливо складно пояснювати це дітям. Хоча мої сини мене дуже просять про собаку чи котика. Можливо коли трохи підростуть, то я всеж-таки наважусь.
    • 2015-03-06 11:07
      Дивна у вас логіка. Втрачати когось завжди складно, але хіба воно не варте тих років щастя, що приносять нам ці маленькі пухнастики?
  • 2015-03-09 16:27
    Я кішечку з вулиці взяла і не пошкодувала. Вона перша у дім ввійшла, шкидко звикла до мене і моїх батьків. Вже й кошенят народжувала, зараз знову вагітна...) Коти - це частинка нашої природи, їх треба любити :) Вони приносять у дім любов, мрр :3 Та й проблем з ними менше, ніж з собаками.
    • 2015-03-10 08:24
      Тут не можу згадати про ще один момент - кошенята. Вони, звісно, милі і усім подобаються, але по факту кому потрібні безпородні кошенята? Якщо такі кошенята народжуються, то в кращому випадку, хазяїни змушені розтикувати їх по знайомим, що часто не так вже й легко, а в гіршому - просто топлять. Деякі беруть кошеня для дитини, а коли воно підросте або награються - то викидують на вулицю. Можна, звісно, завести у себе розплідник, але знов-таки: навіщо це потрібно? Я не розумію, коли людям жалко стерелізувати або каструвати таких котів: а прирікати на смерть або страждання у невідомо чиїх сім"ях не жалко?  
      Це не власне вам претензія, просто роздуми в голос)

© 2010 - 2024. Всі права захищено.