Трохи про сучасних ляльок

Сьогодні  мені пригадалась лялька Барбі.

Біля неї  і тепер багато суперечок. Головний аргумент – чому така лялька може навчити дівчинку – бути красунею без мозку, що опікується лише своєю зовнішністю? І що багато дівчаток морять себе голодом, намагаючись досягти досконалості, який має улюблений персонаж?

А чому не подивитись на це з іншого боку. Хіба лялька винна в тому, що у дитини комплекси і невпевненість в собі, в своїй унікальності, в своїх здібностях? Хіба лялька винна, що дівчинка підліток стає хворою анорексичкою?  Чи може винна мама, яка постійно говорить дитині, що вона недостатньо приваблива, занадто повненька, має криві ноги або ніс картоплею?

Моя дитина не грається з Барбі лише як з абстрактною принцесою. В нашої Барбі є подруги, є наречений Кен (або чоловік в залежності від ситуації), є дітки. Наша Барбі може бути вчителькою в школі, вихователькою у дитсадочку. Вона  може бути мамою, що варить обід на іграшковій кухні і колише у люльці маленького пупсика. А може бути і принцесою, яку запросить на бал чарівний принц. А може бути улюбленою співачкою і виступати на сцені.

І ще на подібну ляльку дуже цікаво шити і в’язати одяг, виготовляти прикраси і аксесуари.