Вареники до свята Андрія

Люблю вареники! Дуже люблю, як і вся моя сім'я! Мама готувала їх чудово, зі шкварочками, цибулькою і звичайно з вишнею! З цієї причини і вирішила поритися в інеті і знайти про вареники цікаве та історію їх появи в українській кухні.

Вареники - це страва української кухні з вареного тіста із начинкою.

Україна - батьківщина сала з часником, борщу зі сметаною і вареників з вишнею.

Смачні та ситні українські страви поширилися далеко за межами своєї батьківщини. Проте так було не завжди. Кулінарні традиції з'явилися тільки в XVIII столітті і остаточно оформилися до початку XIX-го - адже саме тоді сформувалася територія України. А до цього страви, що осідають в українських шлунках, були як дві краплі води схожі на страви поляків і білорусів.

Україна жадібно вбирала кулінарні прийоми німецької, угорської, татарської і навіть турецької кухонь - хоча турків в Україні, ох, як не любили. Проте турецька пельменеподібна страва дюш-вар припала до смаку українцям. До речі, не тільки їм.

В Азербайджані страва прижилася в натуральному вигляді, змінилося хіба що назва - там воно стало дюшбара. В якості начинки використовується ніяка не вишня, а натуральна баранина з курдючним салом і часником. Защипують азербайджанські «вареники» трикутником, потім обсмажуються в маслі і тільки потім варять в бульйоні з ароматними прянощами. Всім були гарні турецькі пельмені, але далекі українці від баранини.

Турецька дюш-вару перетворилася спочатку в вару-ники, а потім і у відомі вареники зі звичними і зрозумілими козакам начинками - вишнею, сиром, цибулею і шкварками.

Шкварки - страва аж ніяк не дієтична, але додає особливий аромат і смак до будь-якої страви. Саме від слова "шкварки" походить дієслово "шкварчить", що позначає звуки, схожі на шипіння підсмаженого сала на сковороді.

Тісто для прабатьків вареників дюш-вару робилося на основі кисломолочних продуктів. Українці спростили рецепт, і на мій погляд, дуже даремно. Тісто на кефірі набагато ніжніше на смак, не сохне під час ліплення, вареники з нього варяться швидко і не встигають розваритися.

Приготоване тісто розкочується в пласт товщиною 1-1,5 мм, для вареників з соковитою ягідної начинкою тісто має бути вдвічі товщим. Можна нарізати квадрати - їх тоді складають у трикутник, а можна вирізати склянкою кола і зліпити з них більш звичні півмісяці. В останньому випадку відходи тіста швидко сохнуть, і їх складно використовувати повторно. Однак з власного досвіду можу запевнити, що в тісті на кефірі даної незручності не спостерігається.

Хоча і описував Гоголь вареники розміром з капелюх, краще все ж зупинитися на колах розміром 5-6 сантиметрів у діаметрі. Начинку кладіть в вареник не більше 1 чайної ложки начинки, інакше ризикуєте виловити розварені ганчірочки замість тугих вареників.

Місця з'єднання тіста (шви) можна змазати яєчним білком - тоді вареники легше заліпити. Готові вареники необхідно опустити у каструлю з киплячою підсоленою водою (1 ч.л. солі на 3 склянки води). Розмір має значення, так як в маленькій каструльці вареники можуть злипнутися один з одним.

Час варіння залежить від начинки. Але легко визначити їх готовність - ті що зварилися вареники спливають вгору, демонструючи всім своїм виглядом, що пора бігти за шумівкою. Перекладіть вареники в глибоку тарілку, блюдо або в горщик, полийте розтопленим вершковим маслом. Не забудьте до столу подати сметану, адже, як писав Гоголь, сьорбати вареники, як галушки, не можна - потрібно спершу вмочити в сметану.

Готують вареники на різноманітні свята. А на свято Андрія (13 грудня) без них не обійтися.