2014-12-25 17:30:24

Зустріч випускників - парад досягнень чи дружні посиденьки?

В багатьох містах країни перший вікенд лютого – день зустрічі випускників. Моя подруга з невеличкого селища зараз живе і працює в Киеві. Так от, вже зараз вона готується до зустрічі: придбала другу (!) норкову шубу та новенький смартфон. На питання «Навіщо?» така відповідь – «Я ж повинна заїхати по-повній» Їй дуже важливо справити враження заможньої жінки через 20 років після випуску школи, хоча такою вона не є насправді. Невже такі зустрічі – це бравада і демострація успіху? А як же дружні балачки, спогади про зриви уроків і дні здоровїя у лісі? Чи може, ці два явища можуть співіснувати на одній зустрічі?  Нажаль, мою школу давно знесли, одноклассників розкидало по країні, а ті хто лишився на рідній землі – бачаться і так дуже часто і не хочуть збиратися для такої зустрічі. Дуже шкода.

2

Коментарі 11

  • 2014-12-25 17:41
    Нажаль, для багатьох - це дійсно вечір, на якому треба показати всі свої досягнення. І чомусь, матеріальні переваги (авто, житло) на першому плані. Можливо, так стараються самозатвердитися. Але, далеко не всі. У кожному класі є ті, хто дійсно бажає згадати зірвані уроки і дискотеки, побачити однокласників і гарно провести час.
  • 2014-12-25 19:10
    Зустрічі випускників для кожної людини мають якесь своє, особливе значення. Хтось хоче побачити свою першу любов, хтось мріє похвалитися вдалою професійною кар'єрою, хтось скучив за вчителями та старими друзями, а когось тягне знову згадати поїздки та походи всім класом, смішні пригоди зі шкільного життя. Кожному-своє.
  • 2014-12-25 20:23
    Незнаю як у вас, а в мене завжди клас ділився на маленькі групи, які дружили між собою, всередині ( наприклад нашої) компанії завжди не було дорогих "понтів". Все було душевно і старались один одному допомогти. Пройшло 5 років з моменту закінчення, і в результаті , як дружили своєю компанією, так і дружимо і цікавимося новими подіями друг друга у житті. Тепле, щире , звичайне, навіть трішки "повсякденне" відношення оточує нас. А з іншими однокласниками - типічна форма розмови "Привіт, як справи", "Все нормально?", " А ну той добре, ще якось побачимось". От напевно вот такі іменно "другорядні" люди, які по суті, і не є далекими, такі і як своя компанія, близькі, але в фінальному випадку, якраз вони і показують перед іншими оці "паради досягнень". А ще це все залежить від того як виховали людину, що іменно заклали батьки в дитину, під час того самого навчання в школі.
    • 2014-12-25 22:02
      5 років - зовсім невеликий термін. Цікаво, як буде складатися через 20 років. Як Ви вважаєте?
  • 2014-12-25 20:27
    Встреча выпускников- это в первую очередь обсуждение кто и чего достиг за определенный промежуток времени, просто через время приятно увидеть своих одноклассников и обсудить различные семейные и общие темы. Лично я это взял со своего личного опыта со встречи выпускников.
  • 2014-12-25 20:31
    У нас декілька раз вийшли на такій зустрічі справді дружні посиденьки. Щоправда, вже після того, як основна маса народу роз'їхалась по домівках. А так, справді, суцільні "понти". Цікаво, що ті, хто дійсно щось в житті добилися, поводять себе досить скромно, а от хто від зарплати до зарплати ледве дотягує - хочуть "зірками" виглядати.
  • 2014-12-25 20:51
    Справа в тому, що розділення на різни соціальні групи завжди було і буде, і нічого не зміниться. Залишається тільки спостерігати за «випендріжниками» котрі намагаються показати, що вони чогось досягнули, а на справді працюють на посередній роботі!!!
  • 2014-12-26 16:48
    Клас, в якому я вчилася, ніколи не був дружнім, кожен сам по собі або товаришували по двоє-троє. Після випуску не всі й віталися, зустрівшись на вулиці. Пройшло п'ять, десять років по закінченні школи, ніхто й не думав збиратися на ті зустрічі. Доки ми з подругою не взяли ініціативу в свої руки і не спробували організувати нашу першу шкільну зустріч. Як ми здивувалися, коли наші однокласники з радістю відгукувались на пропозицію, один за другим! Яка в нас була тепла зустріч! Ніхто не хизувався ні здобутками, ні матеріальними цінностями, вечір промайнув у приємних спогадах, сердечних розмовах! Хтось з наших приніс альбом з чорно-білими шкільними фото- ми мало не сльози над ним втирали, так розчулилися! Так не хотілося розходитись... От з тих пір ми зустрічаємось регулярно, щороку- і в кафе, і на природі, і взимку, і влітку, багато хто передружився сім'ями, спілкуємось всі в соцмережах. Мої однокласники- найкращі в світі)))
  • 2014-12-27 17:08
    Вже майже шість років пройшло з того часу як я закінчив школу, але ще жлдного разу не побував на зустрічі випускників, не тому що мені не хочеться просто постійно робота не дає мені туди потрапити. А так хотілося б усіх побачити, поспілкуватися в живу, бо інтернет і соціальні мережі це зовсім не те(
  • 2014-12-28 21:36
    Після святкування 10-ліття закінчення школи у мене залишилися на стільки негативні враження, що я прийняла рішення більш ніколи не ходити на подібні збіговиська (інакше не можу назвати). Тим більше, що з тими, кого я хочу бачити, ми й так спілкуємося, а з іншими - тьфу-тьфу-тьфу, добре що не пересікаємося.
  • 2015-01-13 11:08
    А я жодного разу не була на зустрічі випускників в школі. Клас був недружний, таке враження що всі один одного ненавиділи. Було дуже велике розділення на багатих і бідних, а тоді як раз 90 роки, багато людей існували за межею бідності. 
    Інше діло технікум і інститут. На ці зустрічі завжди ходжу з задоволенням, ніхто не хизується шубами та машинами. На просто цікаво спілкуватись один з одним. А у вашої подружки якісь комплекси мабуть в голові – хвороблива залежність від думки оточуючих.

© 2010 - 2024. Всі права захищено.