В багатьох містах країни перший вікенд лютого – день зустрічі випускників. Моя подруга з невеличкого селища зараз живе і працює в Киеві. Так от, вже зараз вона готується до зустрічі: придбала другу (!) норкову шубу та новенький смартфон. На питання «Навіщо?» така відповідь – «Я ж повинна заїхати по-повній» Їй дуже важливо справити враження заможньої жінки через 20 років після випуску школи, хоча такою вона не є насправді. Невже такі зустрічі – це бравада і демострація успіху? А як же дружні балачки, спогади про зриви уроків і дні здоровїя у лісі? Чи може, ці два явища можуть співіснувати на одній зустрічі? Нажаль, мою школу давно знесли, одноклассників розкидало по країні, а ті хто лишився на рідній землі – бачаться і так дуже часто і не хочуть збиратися для такої зустрічі. Дуже шкода.
Коментарі 11