Крик душі… або де ж твоя культура, Україно?
Виходжу вчора з ліфта у своєму будинку, а назустріч мені мужчина з цигаркою – не докурив, кинув у під’їзді.
Мушу зауважити, що не зважаючи на досить дорослий вік, я іноді спочатку щось роблю, а потім думаю. От і цього разу мізки трішки підвели – я схопила недопалок і зі словами «Шановний, ви тут дещо загубили!» запхнула його цьому мужчині у карман куртки. Скажемо так, врятували мене двері ліфту, які закрилися до того, як молодику дійшло, що сталося.
Авжеж, я розумію, що даний мій вчинок не гарний і теж досить сильно демонструє рівень вихованості, проте в подібні моменти мене просто зсередини розриває обурення за наших людей. Чому ми можемо кричати про патріотизм, вивішувати прапорі з вікон, рватися до Європи і в то же час нехтуємо елементарними моральним і культурними нормами?
Невже кинути пляшку чи папірець легше на тротуар чи в кущі, ніж до смітника? Невже обов’язково потрібно нагадити в ліфті і написати нецензурне слово на стінці під’їзду?
Схаменись, Україно!!! Адже все велике починається з дрібниць.
Коментарі 10