Ще будучи маленькою, я мріяла стати актрисою... Або співачкою... Ну на крайній випадок вчителькою)) Та не так сталося, як гадалося... Життя так склалось, що весь час треба було заробляти, а не витрачати, і хоч розумом і вродою Бог не обділив, ні належної бази, ні підтримки не було. А потім народився Він. Син, синочок, серденько мамине... І вектор бажань і мрій зосередився на ньому - а щоби був здоровим, та розумним, та й слухняним. А потім, щоб ще й вчився гарно...Коли у сина з"явилась своя мрія - стати футболістом, я його підримувала, як могла. Аж поки не почались проблеми зі здоров"ям - швидкий ріст, мігрені, сердечко торохтить. І почала я сина вмовляти кинути спорт, вчитись гарно і забути про кар"єру футболіста. Та син виявився значно цілеспрямованішим за мене. Він сказав, що навіть дуже травмовані футболісти не кидаюсь улюблений вид спорту, навіть інваліди грають, а він же не інвалід. Серце моє трохи защеміло і я пообіцяла собі, що за синову мрію буду боротись дужче ніж за свою.. Мрії повинні збуватись, тоді на землі буде більше щастя...
Коментарі 3