2015-01-05 18:43:51

Сім’я без батька – чи варто?

Розлучення – не найкраще рішення сімейних проблем, та якщо ви вже замислились над цим питанням, варто добре зважити всі «за» та «проти». У кожного своя ситуація, - скажете Ви, - і будете абсолютно праві. Та є питання, яке стосуватиметься усіх жінок-матерів. Ось про нього й хотілося б поговорити.

Дитина без батька.

Упустимо аналіз особистих образ та непорозумінь з чоловіком. Найперше питання, що постане перед Вами – «як залишити дитину без батька?». З особистого досвіду скажу, що це запитання стало для мене найголовнішим, адже моїй доньці виповнився, на час розлучення з чоловіком, лише рочок. Зрозуміло, що у таких питаннях не радяться. Та будь-хто скаже Вам, що у родині, де є батько та матір, дитині буде краще. Більше того, вони матимуть рацію. І саме це стає вагомим аргументом для багатьох жінок, адже інтереси дитини для матері завжди першочергові.

Копнемо глибше.

Розглядаючи усе раніше сказане, жодна жінка не зробить своїй дитині гірше. А з іншого боку – повноцінна родина є найкращим для дитини тоді, коли між батьками є любов, довіра, підтримка і т. д. А коли єдине, що змушує Вас жити разом із чоловіком – це дитина, все по-іншому. Обманути дитину, розігруючи чудові стосунки в сім’ї, неможливо. Все, що бачитиме Ваше чадо – це байдужість, відсутність піклування, зацікавленості один одним (і це у кращому випадку). Цілком зрозуміла й атмосфера у вашій родині за таких умов. Дитина гостро відчуватиме неприязнь та напружені стосунки між батьками, а тому й страждатиме.

 

Зважитись на розлучення чи ні – рішення лише Ваше. Та не забувайте, діти для себе формують модель сім’ї, дивлячись на своїх батьків і родину у якій зростають. До того ж, Ви з дитиною – це вже сім’я. А батько може залишитись батьком для дитини і не перебуваючи у шлюбі з матір’ю. 

0

Коментарі 15

  • 2015-01-05 19:02
    Если папа при памяти, то и после развода ребёнок будет себя чувствовать любимым и папой, и мамой, а если папа сиделО на шее в ожидании, что его обслужат и при этом ребёнок был лишь дополнением к быту, то после развода такой папашка найдёт новую шею, где посидеть.
  • 2015-01-05 21:57
    На мою думку, нехай краще вже дитина живе без батька, чим дивиться на постійні сварки в сім'ї і чує крики. В такому випадку її психіка буде більш травмованою.  
    Проте після розлучення мама не повинна говорити нічого поганого про батька, а тим більше ставити якісь претензії малюку. Написала це, ба зустрічала в своєму житті дуже багато подібних ситуацій.
  • 2015-01-06 00:06
    В мене батьки розлучились ще як було десь років 3. По суті - виріс без батька, щоб якоїсь так сказати мати "опори" - ні немав. Коли від хлопців діставалось - навіть не було кому пожалітись =))) . Але я вам скажу, в залежності який це ще батько буде, чи він дійсно стане люблячим татусем, чи просто буде "батьком". А зайві крики, скандали , нерви і т.д. - це все дитині точно не треба, в неї ж бачення на все тільки формується . Деякі психологи стверджують такий факт, що оці всі сварки, крики, потім дуже сильно відображаються, коли ця ж сама дитина починає формувати вже свою сім'ю. І якщо все ж таки розлучення, постарайтесь залишитись якось друзями і забути про себе - у вас тепер є нова людина, яка потребує вашої уваги , любові та опіки :)
  • 2015-01-06 00:13
    Родина без батька це дуже погано, звичайно можна виховувати дитинну й так, але що доброго з цього вийде. Якщо чесно я не розумію чого так часто руйнуються сім’ї, чому через це страдають діти. Чого не можна одружитися раз і на віки, я не розумію.
  • 2015-01-06 00:37
    Я вважаю, що дитина без батька це погана ідея. Які б не були у вас стосунки з чоловіком , навіть якщо справа дійшла до розлучення, це не повинно впливати на вашого дитинчати , він у цьому не винен , тому все що стосується відносин тата з ним має бути оповите теплими і доброзичливими моментами. Краще вже робити вигляд, що у вас все добре , ніж руйнувати уявлення вашої дитини про сімейні цінності , інакше це дуже вплине на його майбутнє
  • 2015-01-06 00:49
    Розлучення - це не така проста справа. Кожен, хто пройшов через це випробування знає як боляче розірвати брак, якій мав би бути вічними. Але, спокій для дитини, психологічній комфорт - це найголовніше.  
     
    Кожна родина нещасна по-своєму, писав класик. І це цілком вірно. Причини, по яким змінюються почуття, бувають різні. Але, життя наше настільки коротке, що немає ніякого сенсу провести його у пеклі. Якщо зникло взаєморозуміння, ніжність, піклування, повага - то навіщо штучно зберігати оболонку, в середині якої пустота і ненавість.  
     
    Цілком можливо, що вам ще посміхнеться доля і ви зустрінете людину, яка стане люблячим чоловіком і добрим мудрим батьком для дитини. Розлучення - це не катастрофа, а засіб покласти край психологічним, а може і фізичним тортурам.
  • 2015-01-06 11:11
    В неповноцінних родинах, де немає батька, діти виростають недоотримуючи любові і турботи. Досить часто буває так, що мама, виховуючи дитину одна, винить та постійно зривається на дитині, вбачаючи її (дитину) причиною всіх негараздів і її (мами) особистої не влаштованості. Діти з неповних сімей більш схильні до правопорушень, вони частіше втрапляють під вплив сектантів, компаній з не хорошою репутацією, вони схильні вживати наркотики, алкоголь. До різних молодіжних субкультур частіше відносять себе діти з неповних сімей. Діти, виховані однією мамою або одним татом завжди в зоні ризику та повинні бути під особливим контролем психологів,вчителів та соціальних працівників.
  • 2015-01-06 14:04
    Мабуть, не існує сімей, де все завжди добре. Адже сходяться дві різні людини, виховані по різному... Відносини залежать тільки від нас самих, якщо ми хочемо бути щасливими, тоді в це треба вкладати зусилля. Чим більше ми вкладем у відносини з чоловіком, з дитиною, тим більше і отримаєм. А якщо нам все набридло, лінь підступає, тоді буде знервованість і пошук винних.
    • 2015-01-06 14:09
      Всім важко коли в родині з'являється дитя, але цей час пройде, дитина виросте, а в батьків буде більше часу на один одного. Бережіть свої відносини.
  • 2015-01-06 20:12
    Я вважаю, що родина без батька та дитина без батька дуже різні поняття. Із розлученням батько перестає мешкати разом із дитиною, але він є і ніхто не може заборонити йому любити свою кровиночку, піклуватися про неї, допомагати.  
    А відсутність батька - це зовсім інша справа.  
     
    Розумна жінка на своєму прикладі доведе дитині, що вона її кохає та не буде забороняти бачитись із батьком, таким чином дитина змалечку буде розуміти, що розлучення, це коли мама з татом не знайшли порозуміння та більш не живуть разом, але дитина в цьому не винна і вона має обох батькі. Я за цивілізовані стосунки та їх закінчення.
  • 2015-01-06 20:18
    Люди розлучуються , а найбільший тягар несуть на себе діти. Але іноді буває що пара яка не розлучуєтся більш травмує дітину. Я вважаю що хоч і погано що дитина без батька, але певна міра видповідальності за це лежить іна матері. Не треба валити все з хворої голови на здорову. Так жінкі це камен в ваш город.
  • 2015-01-10 22:39
    Мені іноді здається, що більшість жінок просто, так би мовити, "прикриваються дитиною". Мовляв, як же я залишу дитину без батька? А насправді, просто бояться прийняти рішення про розлучення, або в глибині душі не хочуть цього робити.
  • 2015-01-11 17:05
    Знаєте, а ще серед моїх знайомих дівчат останнім часом поширена дивна тенденція виходити заміж "глибоко" вагітною за батька дитини, народжувати, і через рік-два-три з лайкою і бійкою розходитись. Причому дівчина робить хлопця винуватцем всіх земних катастроф, "славить" його на все містечко й забороняє бачитись з дитиною, навіть якщо в них теплі відносини. Зрозуміло, розлучення, може, було єдиним її способом нормально жити, але ж навіщо потім топити в багні свого колишнього чоловіка, за якого згодилась вийти, батька своєї дитини, яку, як це не прикро визнавати, не хотіли... Розлучення - це антиномія, яку навряд чи важко осягнути.
  • 2015-01-11 22:24
    Я вважаю що краще дитині жити без батька, якщо батько ще не готовий бути справжнім батьком. Тому що зараз в наш час діти стаю ть батьками і вони не готові стати батьками ні морально ні фізично. Але якщо ж чоловік стає батьком в зрілому віці - в 25-30 років, і він не може змиритися з тим що він має відповідати за всю сім'ю, то потрібно кидати такого чоловіка і виростити дитину самій мамі!!!
  • 2015-02-12 23:57
    Хочу прежде всего извиниться, что пишу на русском языке, по той причине, что почему-то не могу поменять язык. 
    Я тоже хочу написать из собственного жизненного опыта. Мои родители развелись, когда мне был годик. Что такое полноценная семья мне так и не удалось узнать. Так сложилось, что и у моей подруги детства тоже не было отца, поэтому и завидовать (если можно так выразиться) мне было некому. Сказать, чтоб я очень страдала от отсутствия отца в семье я не могу. Видно это заслуга моей матери ( кстати, нас у нее трое), бабушки и дедушки. Спасибо им огромное за воспитание!!! Папа наш от нас не отказался и помагал нам финансово (платил алименты), на каникулы мы ездили к нему на день-два. Но признаться честно, особого желания у меня никогда не возникало ездить к нему. Хотя, пока мы были маленькие, вся радость поездки заключалась в том, что у папы нас ждали вкусные дорогие конфеты, вафли и прочие сладости. И не более...Обиды почему-то я на него никогда не держала и не держу, а все потому (извините,за повторение), что я не знала в чем радость полноценной семьи. Сейчас, когда я уже взрослая, я понимаю, что раз не сложилось, значит на то были причины...Да и характер у моего папы такой, что мало кто выдержит. Теперь хочу рассказать о семье моей подруги. Ее родители вместе уже почти 34 года. Но все детство она наблюдала, как отец открыто издевается над матерью. Став взрослой она сама начала говорить матери, чтобы та подавала на развод, что это не семья. А мама оправдывалась, что все это терпела ради нее, чтобы у нее был отец, полноценная семья...Спрашивается, зачем?! Почему некоторые женщины думают, что лучше плохой отец, чем никакого? Это лично мое мнение, но я считаю, лучше воспитывать ребенка одной, чем в семье, где царит неуважение друг к другу. Зачем жертвовать собой и терпеть, дети порой видять больше, чем взрослые, они все чувствуют. Врядли ребенок будет счастлив, если папа будет обижать маму или наоборот. Потом они могут еще и винить себя, что из-за них родители жеравовали собой...Полноценная семья это, когда помимо мамы и папы есть еще и любовь между ними, уважение, взаимоподдержка и взаимопонимание. Лично я так считаю. Спасибо за внимание.

© 2010 - 2024. Всі права захищено.