2015-02-07 23:55:56

Цивільний шлюб. За і проти.

Спостерігаю, що з кожним роком "фактичний шлюб" набуває все більшої популярності. Раніше я всім розповідала, що не признаю такі відносини, бо вони не приносять стабільності та соціальної захищеності, які так необхідні жінці. Але з часом трохи змінила свою точку зору й зробила висновки, що він необхідний, щоб в подальшому житті уникнути багатьох непорозумінь і необдуманних вчинків. Як Ви вважаєте, незареєстровані відносини - це невід"ємна частина життя пари? Чи краще одразу одружуватися? Які маєте аргументи? Бажано зі свого досвіду.

2

Коментарі 49

  • 2015-02-08 13:10
    Я вважаю цивільний шлюб пробою сімейного життя і находжусь на боці тих, хто проти. Можна зустрічатися, інколи залишатися один у одного, але якщо доходить до спільного життя, то тількі законий шлюб та штамп в паспорті.
  • 2015-02-08 13:17
    Я живу в цивільному шлюбі трохи більше року й підтримую думку про те, що це - найкращий спосіб пізнати себе й кохану людину. В побуті кожен з нас поводиться природно й невимушено, навіть якщо спочатку ставить перед собою за мету бути сумирним, "білим та пухнастим". Але час і досвід беруть своє, і якщо ти спершу нормально реагуєш на інсталяції з одягу на стільцях, то згодом це трохи бісить. Важливо знаходити компроміси й вчасно згадувати, що ти теж не ідеал і теж маєш дурні звички.  
    Є вислів "любовная лодка разбилась о быт". В моєму випадку це - та ще маячня. Ми навпаки стали ще ближче, коли почали вести спільні домашні справи, купувати речі побуту, готувати разом тощо. Ти відчуваєш відповідальність не лише за своє життя, але й життя людини, яка тобі не байдужа. Закономірним є бажання робити її життя й побут комфортнішим. 
    Словом, я ЗА цивільний шлюб!.. особливо коли він плавно рухається до офіційного :))
  • 2015-02-08 13:42
    Донька моєї подруги до заміжжя побувала у двох цивільних шлюбах, щоправда, тривали вони недовго близько півроку кожен. Вона пояснювала рідним, що сумнівається у своїх обранцях, хоче дізнатися їх ближче в побуті. А коли вона зустріла свого майбутнього чоловіка, то без коливань вийшла за нього заміж, бо знала на сто відсотків, що це її чоловік. Вони разом вже 10 років, мають дітей і щасливі.
    • 2015-02-24 22:35
      Тепер і я такої думки. Побут - дуже впливовий фактор, котрий грає важливу роль при формуванні серйозних стосунків й подальшого вирішення долі пари. Якщо витримають усі труднощі "бытовухи", зможуть притертися один до одного, то все буде у них пречудово.
  • 2015-02-08 14:50
    Считаю, что брак в загсе не нужен, потому что, во-первых, это просто печать в паспорте, которая, по сути, ничего не значит. 
    во-вторых, никто не поспорит с тем, что люди сходятся и расходятся, если ты в браке, то для того,чтобы разойтись нужно проходить еще тяжелый бракоразводный процесс, а если ты нет, то просто разошлись без этих всяких судебных разбирательств.  
    ну и в-третьих, когда мужчина женится на девушке, то он начинает думать что,"мы теперь женаты, она уже никуда не денется" и он перестает её завоевывать каждый день,начинает меньше обращать внимание. так пропадает романтика в отношениях. 
     
    однако, если пара ожидает ребенка, то,я считаю, что лучше заключить брак, просто чтобы у всей семьи была одна фамилия и это не доставляло неудобств при записи в садик,школу и т.п. 
     
    это чисто мое мнение)
  • 2015-02-08 15:46
    Цивільний "шлюб" - це не повага один до одного. Це значить, що люди не довіряють один одному, можуть в будь-який момент піти до іншої людини. Вони ні за що не відповідають, не бережуть. Це не шлюб - це промотування свого життя!
    • 2015-02-24 22:37
      До заміжжя я теж так вважала. Але потім зрозуміла, що краще одразу дізнатися, що представляє з себе людина, аби потім не довелося долати безліч труднощів при розірванні шлюбу, поділі майна, якщо є, то і дітей. Краще все сразу з"ясувати, аніж потім руйнувати родину.
  • 2015-02-08 18:53
    Як на мене, цивільні шлюби бувають різними - хтось просто живе разом, користується перевагами такого проживання, але серйозно до нього не відноситься, а хтось сприймає цивільний шлюб як справжню сім'ю і приймає на себе повну відповідальність. І от це відношення зовсім не залежить від штампу в паспорті, бо він ще ніколи не втримав людей разом - це лише формальності. 
    Одним словом, я за! Крім того, всім парам радила б отримати до одруження досвід сумісного проживання, бо побут все-таки багато значить.
    • 2015-02-24 22:48
      Точно-точно! Штамп в паспорті ніякої ролі не грає. Подобається мені одне висловлювання про тих, хто після цивільного шлюбу вирішує узаконити відносини: "А потом мы пошли в ЗАГС и поставили государство в известность о том, что спим вместе..."
  • 2015-02-08 22:19
    Цивільний шлюб ні чим не відрізняється від офіційного, принаймні для мене. Я жила півтора року у цивільному шлюбі, ми постійно говорили про офіційні відносини, але цього не трапилось, а потім ми розійшлися і я ні разу не пожалкувала про такий досвід. Адже, оформивши відносини, все одно розійшлися б зі штампом в апспорті "розлучена". З нинішнім чоловіком прожили 3 місяці і вирішили оформити свої відносини і я ні на мить не сумнівалася в цьому. Хоча, можу сказати, офіційна церемонія та саме весілля виглядає трішечки "дико", коли ти вже живеш з цією людиною.
  • 2015-02-09 00:15
    А у меня сразу ко всем вопрос. А вот у вас дочка подросла, ей 18 лет и она заявляет, что с завтрашнего дня (к примеру) переезжает к Юрочке или Вовочке и они будут жить в гражданском браке. Парень неплохой и т.д. Вы согласитесь (берите во внимание все юридические последствия жилья, возможных детей и т.д.)? Мне интересно, потому что все примеряют ситуацию на себя. А я предлагаю "примерять" на своё дитятко.
    • 2015-02-09 23:00
      Я бы посоветовала попробовать пожить вместе. А вот когда уже пойдут дети, то лучше жениться - гораздо проще, если все на одной фамилии. И по семейному законодательству, на сколько я помню, хотя давно уже этим интересовалась, гражданский брак и официальный равны. А если уж совсем серьёзно к этому подходить, то тогда и без брачного контракта не обойтись. 
       
      Кстати, благодарна своей маме, которая когда-то меня поддержала и дала возможность "примерить" семейную жизнь.
      • 2015-02-09 23:18
        поддерживаю
        • 2015-02-10 23:17
          Ох, я с Вами Татьяна полностью согласна, что быть родителями, видимо, труднее всего в этой ситуации. До сих пор удивляюсь терпению своей мамы, я в 16 заявила, что ухожу жить к парню. Сколько мудрости тогда она проявила и терпения.
          • 2015-02-24 22:50
            Мама Вас все ж таки відпустила?
            • 2015-02-26 23:13
              Она поступила мудрее - пригласила парня жить к нам))))
    • 2015-02-13 06:36
      Моя мама (то було років 5 назад) реагувала негативно. Але я не послухала. Через три роки ми одружилися. Мама знов реагувала негативно :) Казала:не розписуйтесь, будеш ще прізвище міняти :)))) Але я все ж змінила. Я - за, якщо шлюб після такої "перевірки" оформляється. А ось у мене є знайомі, які так по 10 років живуть. Хоча й жінка каже, що її все влаштовує, але все ж знаю, що вона хотіла би офіційно оформити відносини. Тому, мені здається, вік цивільного шлюбу - 3-4 роки. Потім треба або розписуватись, або розбігатись. ІМХО,
      • 2015-02-13 09:32
        С этим соглашусь полностью.
  • 2015-02-09 14:13
    Цивільний шлюб для батьків, вихованих за часів радянського союзу лунає, як нічого путньго з цього не вийде.Але молодь думає зовсім по другому. І чому штамп в паспоті повинен тримати людей один біля одного,якщо вони через пару місяців спільного життя ненавидять одне одного,коли спадають рожеві окуляри і розумієш, що твій обранний( ряженний)не той за кого себе видавав. Це ніби випробовувальний термін для серйозних відносин.Перевірка на кохання.
  • 2015-02-09 14:24
    Я особисто проти цивільного шлюбу. І хоча є багато прикладів щасливого сімейного життя в такому шлюбі, але всеж-таки кожна жінка потребує стабільності і впевненності в завтрашньому дні. Особливо, якщо в такій сімї є діти. Звісно кохання ніхто не відміняв, однак, штамп у паспорті - це зайвий доказ того, що чоловік ставиться до жінки серйозно, що вона для нього однга єдина і що він планує жити з нею не до першої сварки, а все життя.
    • 2015-02-24 22:52
      Якщо є діти, то тут без варіантів. Я теж лише за офіційний шлюб.
  • 2015-02-09 15:43
    Підтримувати стосунки у цивільному шлюбі чи ні, це звичайно особиста справа кожного, але я вважаю, що стаус цивільного чоловіка, або дружини, він має для кожного різні наслідки. Наприклад, чоловіку такі взаємовідносини набагато вигідніші, щоб не казали про рівність статей, права майже ті самі, а обов'язків мінімум, жінці залишається тільки сподіватися на його порядність. Чоловік в більшості випадків одружується коли побажає, а ось жінка, коли беруть в дружини, а час він невблаганний і чим раніше дівчина стане до шлюбу, тим краще. Так що цивільний шлюб - це від лукавого, спочатку здається, що все классно, це рослабляє, але кожен має знати, що попереду знаходиться касса, в яку за цей "кайф", доведеться дуже дорого заплатити!
    • 2015-02-09 23:04
      "чим раніше дівчина стане до шлюбу, тим краще" - ви з якого століття?)) 
       
      До речі, цивільний шлюб - це вибір обох!!!, а ви описали так, ніби бідна жінка тільки й чекає того, що на ній одружаться))
      • 2015-03-28 18:20
        Привіт! Я з того ж століття з якого і Ви, точніше 1986 року народження. А що Вас здивувало? Що поганого в тому, що дівчина не буде сидіти в дівках до 30 років, а своєчасно вийде заміж, створить родину та буде так само проводити свій життєвий час, але уже з офіційним чоловіком. Зовсім інша справа, коли дівчина свідомо уникає серйозних стосунків і веде легковажне життя, але думаю, що таких не багато. Сама суть жінки - це бути в родині, під захистом офіційного чловіка. Ми ж з Вами в правовій державі живемо і подобається це нам, чи ні, маємо рахуватися с законом і належно оформлювати свої стосунки. Що стосується свідомого вибору цивільного шлюбу обома сторонами... У Грузії є така традиція, що жінка й чоловік незалежно скільки б їм не було років, не мають права до шлюбу спати один з одним. Як наслідок, інститут цивільного шлюбу зовсім відсутній. І грузинки пишаються цим. Ось Вам і відповідь на всі запитання.
        • 2015-03-28 19:12
          "Своєчасно" і "чим раніше" - зовсім різні речі. Можливо у Вас перед очима зовсім інші сім'ї, але серед тих, що бачила я, де дівчата повискакували заміж в 16-18 років, в основному все закінчується не дуже добре. Дівчата залишаються без освіти, швиденько народжують кучу діточок і перетворюються до 25 вже на поважних жіночок. Крім того, ці шлюби недовговічні, бо такий стан справ не задовольняє ні одну з сторін. Звісно, є винятки, і я рада, що вони є. Тому, як на мене, створювати сім'ю потрібно тоді, коли за плечима є деякий досвід і знання, коли встиг хоч якось реалізуватись.
  • 2015-02-10 11:22
    Питання не однозначне ,як на мене. І будь-яка відповідь також. Маю приклад подружжя, яке за пару місяців після знайомства без усякого цивільного шлюбу подали заяву, розписались, і живуть щасливо понад 5 років, виховують дворічну донечку. Але маю і протилежний приклад- пара прозустрічалась понад 5 років, дівчина "здобула" 2 дипломи у ВУЗі, для себе, і "того парня", як кажуть. Все йшло загалом непогано, вирішили жити разом та одружитись. На весілля був замовлений ресторан ( за 3 місяці потрібно було замовляти), чекали того дня, коли треба буде нести заяву. Аж раптом - як у поганому анекдоті - дівчина раніше повернулась з роботи... Пробачити не змогла ,весілля не відбулось. Я вважаю, що якщо чітко пояснити, що відповідальність за вчинки, тобто за незаплановану вагітність, нести прийдеться ОБОМ, і виховувати дитину також, і побачити розуміння саме цього моменту, то все буде гаразд. Адже за статистикою, щоб пізнати людину, потрібно аж півтора року! І нехай би пізнавали одне одного у побуті, привчались ділити обов"язки та вести господарство разом. Звісно, я не кажу про 18-річних підлітків... Але у наш час вседостуності та вседозволенності мова ж не йде про секс...Тобто ми розуміємо, що навряд чи у 18 років хтось із бажаючих жити разом зберіг цноту. Розлядати треба окремі пари, виховання, модель сім"ї кожного, бажання та потреби, і те, чого кожен з пари чекає від шлюбу взагалі, і байдуже, від цивільного чи офіційного. І з цього робити висновки. Тай то, немає , як на мене, ЖОДНИХ гарантій того, що все складеться добре. .
  • 2015-02-10 13:38
    Я проти. 
     
    Якщо пара хоче побачити один одного в побуті, то може поїхати разом на відпочинок. 
     
    В суспільстві протягом тривалого часу склались певні норми, перевірені роками, статус "одружені" містить в собі набагато більше ніж статус "співмешканці", як не крути.
    • 2015-02-10 14:10
      Якщо копнути глибше.  
       
      Ми не можем змусити іншу людину змінитись, якою вона була при зустрічі, такою і залишиться. Якщо люди закохались одни в одного, то що ще можна перевірять в "цивільному" шлюбі? 
       
      Любов - це те, що тримає людей разом. 
       
      А подружнє життя - це постійна праця, дуже важка, яка не всім по силам. Подружнє життя можна назвати пеклом, бо ми лінимся рости духовно, нам важко змінюватись, вибачати.
      • 2015-02-18 22:01
        Оооо, как вы заблуждаетесь в этом!
        • 2015-02-18 22:11
          ))))На сьогоднішній день це мій світогляд).
          • 2015-02-18 22:13
            Поговорим тогда года через 3-5. :)))))
            • 2015-02-19 07:46
              Домовились))))
  • 2015-02-10 17:31
    Я вважаю, що штамп у паспорті нічого не вирішує та ні від чого не захищає. Хіба що при розлученні можна буде подавати на аліменти. А пізнавати один одного треба разом у цивільному шлюбі. Тому що багато побутових дрібниць розламують нестійкі шлюби людей без досвіду, не звикнувших до цього. Я вважаю, що цивільні шлюби - це добре і кажу "за". =)
    • 2015-02-16 13:50
      згідна!
    • 2015-02-24 22:53
      +1
    • 2015-03-12 16:39
      Так я і повірив, що дівчата штампу не прагнуть ))
  • 2015-02-10 18:39
    Я вважаю, що пошук соціальної стабільності не є гарним мотивом до створення сім'ї. Також, не можу погодитися з тезою про те, що подружнє життя - це пекло. Виникаяє в мене доречне питання: хто примушує жити у тому пеклі? 
    На жаль, щасливі шлюби стали поодинокими випадками. Але, маємо те, що маємо. Краще бути самотньою, ніж страждати у кайданах.  
    Самодостатня жінка, яка не шукає в шлюбі якоїсь матеріальної користі та статусу соціально захищеної істоти, більш вимогливо ставиться до свого партнера і, в разі незадоволення, легко його відправляє туди, відкіля він прийшов. Саме для тих жінок, для якіх важлив зміст стосунків, а не форма, цивільний шлюб є цікавим і дійовим засобом завжди бути на коні, а не під конем:)
    • 2015-02-16 13:50
      ось тут погоджусь)
  • 2015-02-11 13:49
    Ничто и никто не может быть страшее семьи и отношений в ней. Если бы это не было, то самое прекрасное и нежное, любимое, на которое только способен человек. Наверное семья - это самый тяжелый труд. И заключения семейного союза (именно семейного союза), ни брака, ни гражданского брака, ни брачного контракта), говорит о том, что люди готовы посвятить всю свою жизнь, силы, энергию для создания радости для всех членов семьи. Застраховаться здесь невозможно. 
    Штамп в паспорте - это наверное своего рода обряд, но он признан в нашем социуме и с ним проще. Согласитесь очень неприятно объяснять врачу, что ты жена или муж, если какая-то критическая ситуация. А возьмите поездки в восточные страны, где не приветствуются гражданские браки, стой объясняй. И можно перечислять эти неудобства очень долго. Я думаю, что официально оформленный отношения - это первый уровень доверия, защиты и заботы, которую пара готова дарить друг другу. И если она не готова даже на это, то о чем можно говорить дальше.  
    Но все мы находимся на разных уровнях развития и для кого уровень других отношений - это более приемлемо. Здесь просто нужно знать точно и наверняка, что мы хотим от этих отношений. И рассчитывать получить что-то в отношениях где их просто не может быть - это просто глупо. И если вы чего-то не получили, это значит именно вы сделали выбор в пользу этого. И нечего винить в этом партнера. Особенно это касается женщин. Если мужчина согласился с вами пожить совместно некоторое время, это не значит , что он готов к семье. И это не значит, что он готов стать отцом.Это значит, что ему просто удобно. И даже, если он в дальнейшем женится (при сообщении ему приятной новости) - это не значит, что он взял ответственность за вас и вашего ребенка. Это говорит о том, что он просто поступил порядочно.
    • 2015-02-16 13:52
      а как Вы относитесь к договорным бракам? К мезальянсу?
      • 2015-02-16 13:55
        и восточные страны не считаю корректным примером - менталитет не наш, да и вообще отношение к женщине там не фонтан, прямо скажем...Гаремы, право голоса, и т.д.
  • 2015-02-15 13:17
    В даний час дуже багато розлучень через непорозуміння один одного. Люди просто стикаються з побутовими проблемами, яких у них ще до цього не було і вони починають їх дратувати, вони лаються. Цивільний шлюб допомагає зрозуміти, чи зможуть люблячі один одного люди жити і ділити побут на двох. А якщо ні, то просто розійтися в різні боки. Я за.
    • 2015-02-16 13:53
      Непорозуміння через незрілість, неготовність до шлюбу ВЗАГАЛІ, і байдуже-цивільний, чи офіційний.
  • 2015-02-19 14:41
    Ви тут всi заплутались: е церковний шлюб( це коли йдуть до церкви) i е цивiльний шлюб( це коли йдуть до ЗАГСУ), а якщо нiкуди не йдуть крiм кафе або ресторану-то це взагалi не шлюб. Шлюб передбачае гарантii. Якi гарантii-це питання друге. Але гарантii. А той хто вирiшив жити без гарантiй в шлюбi-повiсив своi забовязання на шию iнших людей, наприклад своiх батькiв.
    • 2015-02-20 10:23
      Тобто церковний( користуючись Вашою термінологією) шлюб БЕЗ штампу в паспорті дає гарантії? Вибачте, це особисто моя думка, але ні штамп, ні благословення небесами не дає гарантій міцного шлюбу. Вінчання не вбереже від поглядів на сторону ( назвемо це так) того, чия віра слабша, та хто йшов до вівтаря з меншим бажанням, ніж друга половинка. Бажання тут - не почуття, а саме вінчання, тобто обряд. Та і взагалі - гарантії - це така відносна штука, їх ніколи ніхто і нікому не дасть. а у стосунках тим більше. У кожного з нас рано чи пізно наступає пора, коли стає шкода себе: чому я повинен(на) більше поступатись, більше працювати, більше приділяти уваги тощо. І ось в цей критичний момент - де ці кляті гарантії? Де віра у краще майбутнє?
  • 2015-02-23 20:08
    Мабуть в цьому свiтi взагалi гарантiй немае. Вiдносно шлюбу: шлюб це якiсь забовязання мiж чоловiком та жiнкою. Цi забовязання треба виконувати НАСИЛЬНО, хочете Ви того чи нi. Це i е тi гарантii. Церковний шлюб не передбачае розлучення на вiдмiну вiд цивiльного. Церковний шлюб-таiнство боже, бог зъеднуе , а смерть розъеднуе-ось так.
  • 2015-02-26 11:39
    Я всегда была против гражданского брака, мне казалось, что девушки хотят свадьбу, что официальный брак это какие-то гарантии, что убережет от измен и от уходов к маме. Но это было до первого брака. Сейчас думаю, что разницы нет какой у тебя брак официальный или гражданский, если люди любят друг друга.
  • 2015-02-27 21:48
    Нікому нічого не збираюсь доводити, звичайно, можна ходити в сінцях з штампом у паспорті, або навпаки у коханні і злагоді жити без нього. Але для себе зрозуміла, що якби зі своїм чоловіком спочатку почали б жити цивільним шлюбом, думаю, я б такого випробування довго не витримала :) Наче гриби після дощу починають вилізати дратівливі вади у коханої людини під час спільного існування, так що хочеться забігти на край світу. Думаю мене у критичні моменти врятували думки, що "це ж треба знову у ЗАГС іти, міняти документи і т.д.". А через деякий час охолонеш, згадаєш, що і сама не свята і пробуєш жити далі :)
  • 2015-03-27 21:10
    Шановна Anna_Grune -немае цивiльного шлюба без штампа в паспортi! Або штамп в паспортi, або вінчання в церквi( там теж якось рееструють шлюб) А те що Ви тут написали: "Але для себе зрозуміла, що якби зі своїм чоловіком спочатку почали б жити цивільним шлюбом, думаю,.." вибачте зветься не шлюбом, а на росiйскiй мовi "сожительство" 
    Шлюб це угода, а кохання до угоди може i не додаватись. Кохання до шлюбу яке мае вiдношення?

© 2010 - 2024. Всі права захищено.