Що таке справжня любов?
З книги "Любов живе три роки": - Щастя немає. - Любов - казки. - І нічого страшного. Бегбеддер. На мою думку, цим все сказано, хоч Бекбеддер і дивак. Мій улюблений Ірвінг Ялом продовжує думку: "Звичайно, у любові не мало форм, і все це відноситься до того особливого типу любовного експерименту: змушують засліплювати, змучують, зачаровують стан розуму, цілком і повністю опановують особистістю. Зазвичай подібне відчуття чудове, але часом шалена пристрасть викликає більше страждань, ніж задоволення ... (тут іде вкрай розумне міркування, яке мені чомусь ліньки видруковувати сьогодні). Цінуйте насолоду пацієнта, але допомагайте йому приготуватися до його кінця. А кінець завжди настає. У романтичній любові є одна істинна особливість: вона ніколи не залишається - ефемерність є частиною природи засліпленого любовного стану. ... Набагато вигідніше фокусуватися на стані закоханості, ніж на об'єкті любові. Саме це відчуття, емоційний стан любові настільки непереборний. "Люблять своє бажання, а не бажаного" - говорив Ніцше. "Ви можете нагадати їм (і самому собі), що звільнення від любові важке і повільне. Час від часу індивід майже миттєво виходить зі стану божевільної пристрасті, але здебільшого вони мучаться тугою за коханим довгі місяці. Іноді роки, навіть десятиліття, проходять перед тим, як вони зможуть зустріти або навіть подумати про це без нападів бажання або тривоги. Я переконана, що одержимість любов'ю часто служить фактором, відволікаючим увагу, що відводить погляд від інших більш болісних проблем. І так як ці міркування здаються мені цілком вірними, я роблю такий висновок: справжня любов не може бути заснована на ейфорії. Тепер далі. Я вважаю, що я люблю як мінімум одного зі своїх друзів по справжньому, тоді можна простежити шлях, яким утворилася наша взаємна прихильність. Хіба на початку була пристрасть? Ні! Спочатку була максимум симпатія. Добре. Що було далі? А далі був довгий-довгий період притирок, дрібних сварок, поступків, великих сварок, особистісних змін і т.д. І що в результаті (минуло 15 років) на даному етапі. Не знаю, що може бути далі, але на даному етапі ми маємо: взаємна повага до чужих бажань і звичок, вміння цінувати, те що ця людина існує, розуміння, що саме для тебе спілкування з цією людиною все одно важливіше деяких дрібних незручностей, та і не варто збільшувати їх кількість, сварячись з кожного приводу, моменту викликаних незадоволенням. Розуміння, що немає нічого такого, чого б не можна було полегшити щирим поясненням (без взаємних звинувачень, а з точки зору я-висловлювання). У нас є визнання чужих свобод і меж. На мою думку, цього достатньо. Звичайно є і багато іншого, та... Ось, в цілому моє уявлення про те, що таке справжня любов. І це приблизно те, що я буду шукати. Вірніше не шукати а будувати з тією людиною, з яким ми захочемо провести якусь частину життя. А це практично не сумісно з так званим "сильним почуттям". Таким чином, я пропоную шукати свою половинку серед людей, з якими просто добре, хто викликає довіру, хто веде себе адекватно на ваш смак, а не серед прекрасних і привабливих, що ваблять і вислизають, чудесних людей феєрверків. Однак, перш ніж шукати це - звичайно, треба відгуляти своє. Звичайно, треба пізнати найсильніші радості і розчарування, закохуватися, страждати, хворіти, хотіти і т.д. Інакше навіщо ми живемо? Інакше навіщо нам органи чуття. Та й якщо накриє нас потім - буде ще гірше. Таке життя і... нічого страшного!
Коментарі 12