2015-01-12 11:56:23

Як подолати страх

Страх — невід'ємна частина життя кожного з нас. Ця емоція походить від інстинкту самозбереження і з'являється, коли нам чи нашому добробуту щось загрожує. Основна задача страху — попередити небезпеку, щоб уникнути її. Це його позитивна сторона, оскільки він робить нас обережними та завбачливими.

Однак страх, якщо людина не може з ним справитися, здатний досить сильно зіпсувати життя і навіть викликати справжню депресію. Тому з ним потрібно боротися.

 

І як же це зробити?

Для того, щоб подолати страх і перемогти невпевненість, яку він породжує, потрібно, перш за все, навчитися переключатися на позитивне бачення ситуації, яка викликає ці негативні емоції.

Свої фобії потрібно зустрічати обличчям до обличчя, адже коли ви ховаєтеся від них, то дозволяєте і надалі отруювати собі життя. І навпаки, якщо дозовано піддаватися впливу страху, то можна навчитися контролювати і навіть перемогти його.

Крім того, необхідно навчитися розпізнавати перші ознаки фобії та розробити комплекс заходів, що допоможуть з ним справитися.

Не засуджуйте себе за свої страхи. Варто зрозуміти, що це природній психологічний стан, просто у вас його прояви трішки більші, чим у інших. Потрібно хвалити себе навіть за найменшу перемогу над фобією!

Для найкращого результату потрібно чітко уявляти, що дасть вам позбавлення від страхів, як зміниться ваше життя.

Щоб побороти якусь фобію, просто відволічіться від неї — займіть голову чимось іншим, а не думайте про те, чого боїтесь. Це допоможе вам контролювати себе.

Також необхідно навчитися вимірювати свій страх — розробити шкалу для оцінювання його сили. Тоді ви зрозумієте, що його сила непостійна і зможете виділити обставини, які підсилюють її чи зменшують.

Крім психологічних методик, допомогти подолати страх допоможуть правильне харчування (виключення з раціону продуктів, у складі яких є кофеїн) і фізичне навантаження. Оскільки, коли людина боїться виділяється адреналін, то щоб його спалити потрібно активно рухатися або робити фізичні вправи.

0

Коментарі 15

  • 2015-01-12 12:54
    У автора, по всей вероятности, отсутствуют фобии и мании. Это хорошо. Дело в том, что фобии и мании - это болезни. которые лечат соответствующие специалисты и никакими диетами это не одолеть. Фобия - это не просто страх. Это состояние организма, когда начинаешь задыхаться, трястись от судорог (+/-) и т.д. В этот момент отключается всё сознание и человек вообще не способен думать (вплоть до провалов в памяти).
    • 2015-01-12 14:03
      Не скажу, що у мене є фобії як справжня хвороба (діагноз ніхто не ставив=), проте, наприклад, я дуже боялася висоти. В дитинстві, коли всі виходили на дах будинку, щоб подивитись салюти, я не могла ні на крок відступити від виходу і весь час трималася за ручку дверей, коли потрібно було піднятися на канатній дорозі на Ай-Петрі, я влаштувала справжню істерику. Думаю, це підтвердить, що мій страх був серйозним? А років 7 назад, здається, я на спір стрибнула з парашутом. На спір взагалі можна зробити багато дурниць)) Після цього я спокійно мию вікна на 9 поверсі... правда, коли цього літа хотіла пройтися по високому муру в Мукачевському замку, то не змогла - закрутилася голова.
      • 2015-01-12 14:21
        Удивительная история. Может вы переросли свой страх? А во время прыжка с парашютом вы что-то запомнили?
        • 2015-01-12 14:38
          Серединка на половинку)) Я дуже уважно слухала, що треба зробити, але з усього цього лише потягнула за кільце... а от відключити запаску забулася - так що в мене відкрився другий купол. Інструктор в такому випадку наказував ні в якому випадку його не чіпати і сідати на двох, та куди там - я його обняла, як рідного, і не відпускала до самого приземлення)) 
          До того ж врахуйте, що я важила на 25 кг менше допустимої норми, так що приземлилася далеко за літним полем і мене шукали на машині))  
          Але це була незабутня пригода)
          • 2015-01-12 14:50
            :))))))))))) а инструктор после таких объятий не сделал вам предложение руки и сердца? а видео или фото осталось?
            • 2015-01-12 14:57
              )) в нього було набагато сильніше бажання відкрутити мені голову)) 
              самого стрибка - ні, бо фотограф знаходився в літаку, а от підготовки до нього - багато.
              • 2015-01-12 15:05
                От любви к ненависти - один шаг. :))) Так вы бы рассказали здесь о прыжке и фото бы выложили... нам интересно бы было. Далеко не каждая барышня решилась бы на такое, да ещё и страхом перед высотой. Что хоть выиграли при споре?
                • 2015-01-12 15:16
                  Ну я ж стрибнула) Тільки там спір був не на щось, скоріше, як кажуть, мене "взяли на слабо") 
                  Можливо я й справді розкажу цю історію повністю)
                  • 2015-01-12 15:25
                    Расскажите, расскажите и покажите.
  • 2015-01-12 15:51
    Я боюся коли стемніє вулицями сама ходити. І ще боюсь води, ніколи не лізу в річку глибоко. А більше всього боюсь злиднів. Я згадую як в 90 роки батькам затримували платню. Їсти було майже нічого, їли те, що тітка приносила з ресторану (працювала там кухарем). В основному обрізки ковбаси і рибні голови на уху. А про вдягтись взагалі мовчу.
    • 2015-01-12 18:53
      О да, я помню это время, когда родители работали на трёх работах, а денег всё равно не было... последствия распада СССР.
      • 2015-01-12 19:37
        Це був страшний час... В нашому місті взагалі ходило 3 валюти - звичайні карбованці, баланчуки (специфічні гроші, які платили на одні с головних фірм міста і за які можна було скупитися в її магазинах) і чеки (аналогічно попередньому випадку). Такого, здається, більш ніде не було.
  • 2015-01-12 16:29
    Я з дитинства боюся лишатися на самоті. Повірте, я ще й досі ніколи не лишалася одна. Завше хтось є поряд зі мною. Розумію, що це мої страхи. Але, як не намагалася, та всерівно не можу від них збавитися. Десь прочитала, що це в мене наслідки так званої родової травми. І що це на все життя. А так хочеться перестати страхатися самоти!
  • 2015-01-12 23:02
    У дитинстві перенесла великий стрес, залишившись сама вночі в машині на узбережжі (батьки були поруч, просто я цього не знала). З того часу так сильно боюся темряви, що опинившись у ній, не можу поворушитись. Хвороблива фантазія вимальовує всякі сюжети, але це ніщо, в порівнянні з тим оціпенінням, яке я відчуваю. Зі мною завжди хтось спить поруч, навіть кіт лишає всі справи і приходить, коли я зовсім сама.
  • 2015-01-14 12:31
    Кожен має свої страхи і фобії це нормально для всіх людей,а ось подолати страх буває досить складно як погану звичку палити,тут вже все залежить від самої людини,думаю коли коли адренлін в крові і страху завжди менше.

© 2010 - 2024. Всі права захищено.