Є ВІЛЬна ХАта на Новий Рік?

Можливо, я трохи буду тягнути ковдру на себе, бо раніше в цьому блозі всі прагнули писати по факту і намагалися підіймати більш загальні теми. Я ж хочу трошки поділитися своїми емоціями від доволі локальної події, тож вибачайте і не судіть суворо.

Є на Донеччині таке місто – Краматорськ, там я і живу. Нещодавно там відкрив двері заклад, не заклад, але таке місце, куди люди приходять, знайомляться, навчаються, творять, грають, взагалі то володіють великим ступенем свободи. Різноманітність заходів і видів діяльності просто вражає: малювання, вивчення іноземних мов, гра на гітарі, тренінги на різноманітні теми від психології до фінансів, що їх проводять дуже освічені люди, а також спільний перегляд фільмів, літературні вечори, йога, чаювання і настільні ігри. І це далеко не кінець. Тобто, будь-яка людина може обрати в розкладі для себе щось цікаве і прийняти участь. Гостям завжди раді, атмосфера дуже дружня.

На відкритті цього простору побували журналісти з Громадського Телебачення і задали гарний тон існуванню закладу, на тренінги до нас приїжджають цікаві люди із західної України.

До реалізації ідеї і створення такого місця належать як місцеві активісти, так і приїжджі. В основному це волонтери, що допомагали відбудовувати зруйновані після війни будинки в нашому місті. І це не може в мене не викликати непомірного відчуття поваги. Тому що хлопці і дівчата приїхали з чарівного і емоційного Львова у відносно депресивний, за їх словами, Краматорськ, і доволі сильно поріднилися з ним, розриваючи тим самим популярні шаблони про бандерівців і тому подібне. І я навіть, не ображаюся на слово «депресивний», бо у порівнянні, дійсно так і є, а по-друге, місто все ж таки пережило стрілянину і вибухи, сепаратизм і зрадництво. Тут сама аура вже трошки негативна. Але з такими чудовими людьми вона стає дедалі краще.

Приклади схожих місць вже, звичайно, існують в Європі, зокрема в Україні, та іменуються як антикафе. Але мені в сотні разів цінніша така ініціатива в моєму місті. Там де, нажаль, влада не виділяє гроші на молодіжні місця для розвитку на зразок даного.

Іменується цей простір - «ВІЛЬна ХАта», саме з таким розташуванням малих і великих літер, тому і «Вільха» теж його назва. Я думаю тепер прояснилося з трошки сатиричною навою цієї статтіJ. Так просто співпало, що події відбуваються в кінці грудня, коли велика частина молоді, і не тільки, стурбована пошуками квартири для святкування Нового Року. Якщо вони будуть не зовсім успішними, не засмучуйтесь, святкуйте з родиною, то ж все-таки сімейне свято.

А стосовно нашого вільного простору. Я думаю, тут людина могла б навіть від депресії врятуватися, зі мною так і сталося, чесно. І тому я не хочу, щоб «ВІЛЬна Хата» кудись зникла, бо здається, що ті чудові люди з заходу поїдуть додому і на душі стане порожньо, а я не зможу нікому розказати, що там, на лівому березі Дніпра, ніякі не фашисти, і ніяка не хунта…LТак вже сталося — я така рідкісна людина, в якої не дуже гарні асоціації з Новим Роком (ще одне відсилання до назви статті) і в мене не надсильне бажання його наближення. Але кожен раз коли до нього лишаються лічені дні, настрій якось символічно перетворюється на мрійливо-сентиментальний і трохи сумний, навіть сльозу можу зронити. Тому вибачайте, що я так розчулився, просто хотілося поділитися тими надмірними емоціями.

Без перебільшення, якщо б я був якимсь великим державним керівником, я б нагородив «ВІЛЬну ХАту» званням «Громадська ініціатива року!» і подякував би всім причетним. Її створення для мене і мого міста — це дуже велика і гарна справа.

Мені здається, на прикладі таких громадських діянь, багато хто і сам заряджається позитивними ідеями і починає робити світ кращим.   Один хлопець з Краматорську, сказав«…сначала люди просто приходят пообщаться, а потом они понимают что нужно выделить денек и тоже поучаствовать. Ребята приехали из другого конца страны, что-то делают в моем городе, помогают людям, а я – нет.»Сьогодні з ним і волонтерами я прибирав в центрі свого міста…